Ждіар - лижний курорт Словаччини є складовою частиною однойменного села, що прославилося оригінальними фольклором і архітектурою. У топографічному плані курорт представляється своєрідними східними воротами відворюючими шлях у Високі Татри. З цього «входу» прорубаного гуралями в XVII столітті подорожні можуть споглядати засніжені вершини стародавньої гірської системи забувши що до гріхочучого реактивними турбінами аеропорту Попрад менше сорока кілометрів.
Ждіар, який став порівняно недавно гірськолижним курортом, з моменту заснування виділявся серед більшості словацьких населених пунктів. Заклавши його гуралі являють собою надзвичайно цікаву в етнокультурному плані групу поляків, розкидану по найбільш несподіваних куточках планети - від румунських і українських меж Буковини до заокеанського Чикаго. Навіть у прикидній оцінці їх чисельності здогадки превалюють над науковим підходом, з яким розкид в 0,5 - 2,5 мільйона осіб категорично несумісний.
У гуралей, які не тяжіють до єдиної самосвідомості і культурної спільності, все ж існують інтеграційні ознаки, обумовлені специфікою гірського побуту. Серед цих ознак - переважання відгінного скотарства, різноманітність молочних продуктів, поширеність хутряних і шкіряних атрибутів одягу, прикладом яких є хутряні безрукавки, шкіряні постоли-керпці. Про значущість для гуралей переробки деревини, що рясно поставляється їх же лісорубами, свідчить чоловічий танець з сокирою-цюпагою енергійно виконуваний по святах.
Зрозуміло, деяка етнічна відокремленість укупі з лісовим оточенням і багатовіковим досвідом обробки деревини, хутра і шкіри наклали зримий відбиток на гуральські споруди, ремесла і костюми, що приваблюють туристів у Ждіар. Тут споконвічно переважають зрубні, криті дранкою, гонтом або соломою будинки. Замкнений простір дворів не прагне приховати галереї, що проходять прикрашеними кольоровими візерунками фасадами.
Нечисленність не завадила гуралям подарувати католицькому світу предстоятеля Римсько-Католицької Церкви, яким у 1978 - 2005 роках перебував Кароль Юзеф Войтила. Релігійний діяч цей відомий як найяскравіший папа римський XX століття - не італієць, який прийняв тронне ім'я Ioannes Paulus PP. II (у перекладі звучить Іван Павло II). Його батько - кравець з гуралей - почав військову кар'єру призовником австро-угорської армії, демобілізувався згодом з польської армії, змінивши капітанські погони на сюртук чиновника.
