Британські вчені з Інституту психіатрії Королівського коледжу Лондона з'ясували, що самотність виявилася пов'язана з розвитком діабету другого типу незалежно від інших відомих факторів ризику - в тому числі депресії.
У дослідженні взяли участь люди старше 50 років, які постійно проживають у Великобританії. Ступінь їхньої самотності вчені оцінювали за допомогою трибальної шкали Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (США). Учасники відповідали на запитання «Як часто ви відчуваєте, що вам бракує спілкування?» варіантами відповіді «майже ніколи/ніколи» (1 бал), «іноді» (2 бали) та «часто» (3 бали). З цього робився висновок про ступінь самотності: чим ближче бал був до трьох, тим більш самотнім вважалася людина. Також у них оцінювали наявність депресії.
З 4112 осіб у 264 (6,42%) протягом наступних десяти років розвинувся діабет другого типу. Ті, у кого діагностували діабет, в середньому були значно більш самотніми (1,42 бала), ніж ті, у кого діабет не розвинувся (1,33 бала). Ризик розвитку діабету у самотніх людей, таким чином, виявився вищим на 42%. Спочатку люди, у яких з'явився діабет, повідомляли про значно більш явні депресивні симптоми, ніж ті, у кого він не розвинувся.
Самотність виявилася значущим фактором ризику розвитку цукрового діабету протягом періоду спостереження незалежно від віку, статі, етнічної приналежності, фінансового становища, куріння, фізичної активності, споживання алкоголю, індексу маси тіла, рівня глікозильованого гемоглобіну, артеріальної гіпертензії та серцево-судинних захворювань. Зв'язок між самотністю і цукровим діабетом другого типу при коригуванні депресивних симптомів залишився істотним.
Соціальна ізоляція при цьому не зробила значущого впливу на розвиток діабету другого типу. Результати дослідження показують, що самотність можна вважати фактором ризику розвитку діабету другого типу протягом 12 років спостереження незалежно від ряду побічних змінних, включаючи соціально-демографічні фактори, ставлення до власного здоров'я і супутні захворювання серця і метаболізму. Ця асоціація зберігалася і при коригуванні з депресивними симптомами.
